Зійшли ясно зорі у синє небо
Вечір розпустив крила, як лебідь.
Я край села тебе мила чекаю
Зорі з неба тобі нахиляю.
Місяць осяює стежку в зелен гай
Де цвіте духмяно липа розмай.
Кличе з тобою на берег любові,
Де цвітуть п'янкі ночі казкові.
Розлились росяні трави, як море...
Стою дивлюсь у небо просторе.
Впаде зірка загадаю бажання,
Щоб в тім раю знайти квіт кохання.
Вийди дівчино до мене із хати
Будем з тобою весну стрічати.
Зацілую твої уста медові
Очі, як небо синь, чорні брови.
Візьму тебе мила на свої руки,
Де ростуть зеленоокі буки.
Понесу тебе на планету щастя
Зацілую руки до зап'ястя.
О ,дай намилуюсь люба тобою!
І обійму до себе рукою.
Підем туди, де чути спів солов'я,
Щоб сказав тобі ** як кохаю я**.
Як волошка у полі врода твоя
Дивлюсь не надивлюсь на тебе я.
Так швидко минула, ця ніч з тобою
Вже світає сонце під горою.
Побудь, ще кохана не йди почекай!
Хай насіє зір тобі небокрай.
Як зійде сонечко у синю блакить
Вінцем щастя нас двох благословить.
Вже вівчар жене отару до річки
Сонце всміхнулося до водички.
Там, де ми ходили вчора з тобою
Прим'яті трави вмиті росою.
Місяць пливе на човні, як по морі
Осяюють стежки ясні зорі.
Я не хочу, так тебе відпускати
Хочу з тобою сонце стрічати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2024
автор: Чайківчанка