Гном
Якось стріла кицька гнома,
Та й питає: - А ти хто?
- Я персона тут відома,
Мене знають на всі сто.
Капості я людям роблю,
Вночі спати не даю,
Чашку скину на підлогу,
Скляну вазу розіб'ю,
То ганяю, як скажений,
То шкребуся тут і там,
Шаруджу старим папером,
Хоча люблю целофан!
Дуже я майстерно вмію,
Гучно шафу відкривати,
І поцуплені шкарпетки,
Десь по закутках ховати.
А, як буде в мене настрій,
Ну, і звісно, вільний час,
То я в капці бабі Насті,
Геть напудити гаразд!
Ну, а ти ким будеш, пташко,
З хутряним таким хвостом?
- Відповісти навіть важко,
Я, виходить, також, гном!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2024
автор: Костянтин Вишневський