Якби старий дуб вмів говорити
Він, так би розказав легенд багато.
Вчив би різних наук - дитя жити
Ждав з доріг дітей, як батько і мати.
Якби старий дуб вмів говорити
Він би розмовляв мовою солов'я.
Він навчив би рай - життя любити
Щоб в божій красі цвіла моя земля.
У дуба довгі віти ,як руки,
Він захищає від грози,та дощу.
Зелені листочки:діти,внуки
Летять пташечки до нього на прощу.
А дуб тримає небо на плечах,
Як батько є господар в своїй хаті.
Віти женуть хмари у небесах
І, радіють життям пташки крилаті.
Старий дуб, як мудрий ,добрий батько
Благословляє пташок у путь, в політ.
Коли воює вітер - безхатько
Відкриває двері пташкам у свій світ.
До дуба летять всі ластівята
Горобчик, чорний ворон,сойка ,і шпак.
Ох ,які невгамовні пташата...
Із небесних висот дають нам знак.
Відчувають ,коли буде гроза
Кружляють над кронами між верховіть.
Як лиє із неба гірка сльоза
Злітають в гніздечко до своїх віть.
Якби старий дуб вмів говорити
Він би розказав про славних козаків.
Він духом землі вміє зцілити
Він дерево мудре по між ясенів.
Якби старий дуб вмів говорити
Розвіяв віттям би сиві тумани.
Зумів зорі - небо нахилити
І співав, як жайвір пісню для мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2024
автор: Чайківчанка