Я знаю, із ночей безсонних,
З цитат пророків, й мудрих слів,
Статей журналів дуже модних…
І певно з досвіду років.
Я знаю, із життя знайомих
І незнайомих всіх людей,
Що краще було би сьогодні,
Щоб я…Не згадував тебе.
Не пам’ятав зелені очі,
В яких тонув вже стільки раз,
Шалені рвав зі серця ночі
І не пригадував той час,
Коли від дотиків зникали
Усі думки про суєту,
Коли при зустрічах ми мали
Одну лиш пристрасну мету…
Не відпускати із обіймів!
Забувши в поцілунках світ,
Щоб в ритмах тіл до божевілля,
Чув шепіт губ, що я лиш твій.
З ковтком вина і шоколадом
Триматись в тонусі весь час,
І в стогонах блаженства разом,
Удвох зануритись в екстаз…
Я знаю з книг, бо їх немало
За півстоліття прочитав,
Страждав вже хтось і хтось так само,
Колись від спогадів вмирав.
Я знаю, серед душ на небі,
Є безліч тих, хто цим хворів,
Хто різав вени при потребі
І проклинав своїх богів.
Я знаю все…Але не знаю,
На грішній цій землі чи є,
Якесь майбутнє, де кохаю
Й цілую в шию знов тебе?
Крок вліво… Вправо…Все можливо…
Хай зміняться шляхи криві,
Що приведуть мене, на диво,
В обійми ніжні і палкі.
Кохання вже ми не відпустим!
Повторим в ліжку залюбки,
На грані дикої розпусти,
Із Камасутри сторінки.
Табу не буде і кордонів,
Хай пристрасть голови знесе…
Ось тільки сам собі сьогодні,
Кажу забути вже тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Ярослав Ланьо