Жили- були козаки,
Надзвичайні відьмаки.
Мали в хаті своїй сіль,
Що вгамує всяку біль.
З солі ткали полотно,
Вночі світиться воно.
Бо великий Ігдрасіль,
Це і є на небі сіль.
Ясень-дерево Богів,
Та могутніх чаклунів.
Серце його у любові,
А зачатки сил у мові.
Слів мереживо казкове,
То від пращурів-спадкове.
Від свободного коріння
До небесного паріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Eyfiya