Сонце заходить за обрій. Зникає.
На деякий час темінь усе накриває,
світло і тінь десь пропадає,
і мимоволі здається, що світом керує вже ніч,
яка під собою світло ховає,
допоки Земля свою вісь провертає.
Сонце заходить на заході – знаєм,
що вранці у небі зійде і засяє в тисячу свіч!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2024
автор: Павло Коваленко