[b]ВЕСНА[/b]
В каламутній акварелі ранку
Щебетанням залоскочену весну,
Збуджує у променях світанку
Залицянням сяйво з чарів сну.
Умива́ її у плесі рос привітно,
Воскресає з зорь чаклунських віт
Зацілований божественно тендітно
Свіжістю розкішний дивосвіт.
Позіхаючи, він стелиться на ґанку
Днини родженої знов і в запашну́
Цноту поринає, в зніжену зорянку,
Де плека́ любов – незайману й рясну.
І зомліє вічність в цім раю охвітно,
Забуяє в барвах ранній пишноцвіт,
Обійме краса загра́йливо й розквітно
Мертве і живе – здійсниться Заповіт.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]27 березня 2024 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2024
автор: Гай-Нижник Павло