Моква́... накра́пує... чи накрапа́є...
Краплин дещи́ця
пороши́ть у скло́,
Так, ніби дрі́бки з неба водограєм
Змивають з вікон
усіля́ке зло́.
Буває, і́нколи слова вражають,
Тож вища сила
стереже́ мене́
Від непотрібного душі врожаю.
Усе минає...
і цей бі́ль мине́...
26.03.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Олена Студникова