У лісі Вовк зібрав Громаду,
Сказав суворо він усім:
Це Лев надав мені посаду,
Щоб повідомив я усіх.
Про вас я буду піклуватись,
Тільки смирненькі, щоб були.
І навіть можем побрататись,
Лиш зрозуміть мене змогли.
Узнайте, що я полюбляю,
І що куштую на обід,
І чесно всім вам заявляю:
Зі мною вам не буде бід.
Коли поїм - люблю поспати,
Мене тоді так клонить сон.
Прошу мене не турбувати,
Це вимагає цей сезон.
У лісі тиша, всі в увазі,
Ну що робить з Вовком оцим?
Та раптом чують у цім часі,
Тут суне Лев страшний такий.
Він чув ці Вовчі настанови,
І лють його така взяла.
Коли сказав цей Лев промову -
В кущі Громада подалась.
А швидше всіх тікав Вовчисько,
Бо він боявся більше всіх.
А Лев почув, що щось нечисто:
Як Вовк права украсти зміг?!.
А Вовк кричить: Рятуйте! Лихо!
( Ще й хвіст набрався реп"яхів )...
Хтось шепотів на вухо тихо:
Це лихо сам собі зробив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Н-А-Д-І-Я