Так друзі дорогі тих незабутніх літ,
Коли ходили, мовби на пружинах –
Життя попереду, як горизонту світ,
Кров струмувала під напором в жилах.
День в захваті летів, замріяним п’єро,
Веселість враз в світанок вибухала;
Здавалося, в житті ти був кіногерой,
Життя ж саме тобою милувалось…
Бузку бутон духмяний запах слав тобі,
А вічная любов до себе звала,
Майбутня доля ще у мріях на добі,
Невідомо метеликом літала…
Так друзі дорогі тих незабутніх літ,
Зідзвонюємося, не забуваєм
І хай маячить десь ще ультрафіолет,
Про майбуття всі для онуків, мрієм…
В'ячеслав Шикалович
17.03.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Променистий менестрель