Можна не почути, проковтнути, прощати,
Усі несправедливості в житті.
І можна, і треба усе відпускати,
Та людина не робот і буває на межі.
Буває часом почуття ненависті кипить
І демон зла в мені вирує.
Серце неправди більше не терпить,
І від вічного обману, гнів у нім лютує.
Хвилею крові, у вісках пульсує,
Штормове цунамі в голові.
Підлість вчинків серце гартує,
Та все ж душу рве мені.
Тисками стиснуло сонячне сплетіння.
Кривда з біллю венами переплелися у косу.
Образа- тернисте почуття, неволі тяжке каміння,
Руйнує душу, та я всеодно люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Окsi