Так, я обожнюю похмуру погоду.
Безвітряну, з тихим дощем.
Збираюся, мчу в гори як маю нагоду,
Посидіти з подругою під співучим кущем.
Під березою, під смерічкою...
Почути спів пташок весни.
Притулитись до землі щічкою,
Закрити очі і вдихнути аромат сосни.
Там душа моя усім зігріта,
Гоїть рани, все що навкруги.
Сива хмарність з ніжним подихом літа,
На якусь мить розриває смутку кайдани.
Пянкий аромат чебрецю і липи,
Панацея, цілющий бальзам для душі.
В тій магії, жив мій друг. Живе подруга...
Які поділились місцем в раю, про які пишу я вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Окsi