Сонцем вишні наливаються в саду,
Ночі солов"їні музикою повні.
З радощами й горем я до тебе йду,
Ненько рідна.І твої долоні,
Зіткані із тисяч сонць ясних,
Добрі й ніжні, хоч і мозолясті
Лагідно пригорну, бо до них
Хочеться вустами знов припасти.
І перед тобою тут стою,
Як в дитинстві було, пам"ятаєш?
Пестиш, мамо голову мою,
А чи колискову так співаєш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський