Коли дуєшся на мене похмурістю хмар,
І пристрасним гнівом зриваєш з дерев листя.
То зливаєшся вмить із полотном осінніх барв,
Навіть осені в тебе є чому повчиться.
У бентежності днів ти найбільша бентега,
Серед сірості буднів – яскрава перлина,
Ти початок і кінець – альфа й омега,
Вінець краси і її зернина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Андрій Лагута