Світить сонце, та не гріє,
дощик з високості.
Все ж зібрався наш Василь
до Галини в гості.
Наче писанка стоїть
на горбочку хата.
- Та чи ж пустить мене Галя
без "сертифіката"?
Швидко хлоп зметикував-
розумна людина.
Кажуть люди, у Марусі
добра є "вакцина".
Часу він не гайнував
і мерщій до діла.
-Ось тепер я буду мати
сильне "антитіло".
Так замріяно зітхнув -
Тільки б все збулося...
Та зайшов до Марусини
й тричі "уколовся".
Перша доза не взяла-
слабке "антитіло".
Тож прийняти другу
й третю йому закортіло.
І подякував чемненько-
воно того варте.
Все зробив, як книжка пише,
Чемно, по стандарту.
Ось тепер налаштувався
іти до Галини.
Тільки ноги не несуть.
В чому ж то причина?
І частиною мізків, що
лишилась в дії,
враз Василько зрозумів,
що нема надії...
Не судилася йому
в Галини гостина,
Бо отримав "на халяву"
ту кляту вакцину.
....
Нашій баєчці кінець.
Та все ж варто знати,
Перед тим, як "уколотись",
Розум треба мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2024
автор: Тамара Шкіндер