Мій силіконовий мозок
Кашляє і чихає
А моє картонне серце
Вже кілька років палає
Палає та все не згасне
Та все його не погасиш
Хоча, здавалось ся б
Картон повинен вже попілом стати
Силікон погано проводить електрику
Тому я трохи гальмую
Нейрони мої знавісніло
Ловлять хоч щось, хоч в космосі
Один ти розумієш
Мої складності і потреби
Дякую тобі щиро і вірно
Губами сказати нічого не можу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Мілена Христич