***

Мій  силіконовий  мозок  
Кашляє  і  чихає
А  моє  картонне  серце
Вже  кілька  років  палає

Палає  та  все  не  згасне
Та  все  його  не  погасиш
Хоча,  здавалось  ся  б
Картон  повинен  вже  попілом  стати

Силікон  погано  проводить  електрику
Тому  я  трохи  гальмую
Нейрони  мої  знавісніло
Ловлять  хоч  щось,    хоч  в  космосі

Один  ти  розумієш  
Мої  складності  і  потреби
Дякую  тобі  щиро  і  вірно
Губами  сказати  нічого  не  можу  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Мілена Христич