Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
Чи відпустить до світанку мати,
юності надихатись теплом?
Щоби пам’яталося з роками:
аромат акацій, ніби грог,
як тебе торкаюся губами,
соловей витягує – тьох-тьох…
У розмаї голосом предтечі
залунала скрипка цвіркуна
і тремтять твої дівочі плечі,
певно, це від того, що весна.
Хай цілунки ті п’янким нектаром
зігрівають серце крізь літа.
Лебеді лишаються у парі,
як приходить осінь золота.
19.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2024
автор: Микола Соболь