Вишиваю я долю свою
По канві на тоненькій тканині,
По чарунках ретельно сную
Нитку жовту, червону та синю.
Зрідка й чорна прожилкою йде,
І коричневу видно, й зелена
На яскравім малюнку впаде, –
Оживляє узор мій окремо.
Як і вишивка, доля мені
У подіях лягла кольорами,–
То босоніж біжу по стерні,
То шовкові затоптую трави.
Тут важливо відраду знайти,
Зрозуміти, що серцю приємне,
Не зважати цілком на плітки
І збирати щасливі моменти.
Щастя – різноколірний стібок, –
То яскравим хай буде з них кожен!
Поряд з близькими – в серці любов,
І здолати всі біди я зможу!
01. 05. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Martsin Slavo