Мене причарував весняний сад,
Як сталося – сама не знаю,
Коли я серед весняних принад,
Здається, що душа співає.
Куди не глянь, на що не подивись, –
Усюди чую, як розмова
В садочку нестихаюче шумить,–
Все сповнене краси й любові.
Уже тихенько дихає весна,
З любов’ю сонце гріє землю,
Й рослинка проростає молода, –
З любов’ю стелить свіжу зелень.
Родючий ґрунт з любов’ю віддає
Рослинам життєдайні соки,
З любов’ю у листочки сік пливе, –
Співучим струменить потоком.
З любов’ю сяє перлами блакить,
І вітер підганяє хмари,
Проміння сонця сяйвом золотим
Краї з любов’ю обливає.
Такого у природі не знайти,
Що би не дихало любов’ю,
Її я в серці хочу зберегти
І ніжністю прибрати долю.
26. 03. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2024
автор: Martsin Slavo