Ніжністю зігріюся твоєю

На  лист  осінній  ще  подекуди  зелений
Впали  сніжинки  перші,  мов  метелики.
Чомусь  так  сумно  на  душі  у  мене,
Шкодую  за  теплом,  що  вже  не  вернеться.

Прийде  зима  з  вітрами-вітровіями,
Із  віхолами  й  сніжними  заметами.
Та  буду  все  ж  про  весну-красну  мріяти
Із  килимом  квітковим,  соловейка  трелями.

А  серденько  моє  й  пори  зимової
Не  впустить  зла,  байдужості  та  холоду.
Зігріюсь  ніжністю  та  щирістю  й  любов"ю  я,
Що  випромінюють  очі  твої  так  молодо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський