Істото-зернинко,
в гігантському світі
при темряві й світлі –
будь завжди Людиною.
Тут сенси єдині:
душевні перлини всім
у спадок лишити.
Яскрава піщинко,
в життєвих болідах
ти є індивідом –
а отже, Людиною.
Літа швидкоплинні:
здається, хвилина і –
задув іскру вітер…
Крок. Рік. Іменини.
ще п’ять – учнем піде,
миттєвість – освіта,
і пара з дитиною.
Завдання людини –
лишитись Людиною,
й закласти це в дітях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка