Осінній сон я бачила. Пророчий.
Немов снують навколо поторочі.*
Зітхання чути, викресане болем,
А ми по полю ідемо з тобою.
Назустріч мавкою бреде недоля.
Чекай, чекай, але ж це наше поле.
Для жита готували ми цю землю.
Вже зачекалися добірні зерна.
А тіні ті все ближче підступають,
То б’ються, то під ноги нам лягають.
Нарешті сонце тих потвор прогнало.
Земля зраділа. Вся запарувала.
І сонцю посміхнулося роздолля…
Ми ж засіваєм житом поле й долю.
15.01.2024
------------------------------------
* – те саме, що й привид..
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2024
автор: Ганна Верес