Постривай вітер, що так розгулявся,
Мов звук оркестру лунає навкруги,
Чи ти в коханні зимонці зізнався ,
Може спроможний позбавити нудьги?
Он бачиш, у дрімоті, помарніла,
Змива білизну дощик прохолодний,
Сумна,…. до ночі ж сукня почорніла,
До танцю запроси, ти ж благородний!
Порив душевний вгомони в обіймах,
Розвій печаль з нею у сніжнім вальсі,
Хоча й востаннє, хай розправить крила,
Краса і злато розсіється в часі.
Вітре стривай, не поспішай до весни,
Почуй, зіграй чуттєво на гітарі,
Те, що поблідла, її нема вини,
Нехай кришталь іскрить на тротуарі.
Тож зимно, стрімко і радісно війни́!
У посмішці, не пошкодуй сріблинок,
Ще ж кілька днів владарювання зими,
Підтримай, зроби цей гарний вчинок….
Сміливо, в швидкім танці закрути.
06.02.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: Ніна Незламна