А ніч була без місячного сяйва
А день був білим від снігів
Можливо для мене остання
Серед принишклих берегів.
Кудись летіли зорі на світанку
Дрімали у хліві коти
І вітер рвався у фіранки
Думки благали- Господи прости.
Ось так буває- туга і прозріння
Нерозуміння того, що ще живі
Де наші предки, де наше коріння…
Липкий туман у сивій голові.
03.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2024
автор: wanatol