[b]Олександр Плеханов. Стрибок у вічність…[/b]
Відкритий погляд, непохитна віра.
Сашко навчався, танцював, любив,
Усім він так захоплювався щиро,
І все на світі встигнути хотів…
Створив скульптуру. Рветься на свободу,
З осмисленим поривом у очах,
Душа стражденна нашого народу!
Та підвестися – заважає страх…
У кожному із нас живе вагання.
Воно присутнє – у тобі, й мені…
Що думав він у мить свою останню?
Чи бачить він в своїй височині,
Як піднялись в борні сини Вітчизни?
Як звір стрибнув – і страх свій переміг!
Повстали ми – такі несхоже-різні
Орлів чужинських кинули до ніг
В єдинім вирішальному пориві!
Незламні ми – ні в чому і ніде!
Здолаєм ворогів ми в Україні!
Небесна сотня нас вперед веде!
16.02.2015
18 лютого, близько 15.00 Сашко вийшов з дому. О 18.00 зателефонував додому і повідомив, що з ним все гаразд і через дві години він повернеться. Саме у цей час розгорталися найзапекліші бої у центрі Києва між повсталими людьми і силовими підрозділами бійців, підконтрольними владі. О 20.00 його мама сама подзвонила, але на дзвінок відповів волонтер, який саме у той момент виносив його з-під куль. Чоловік встиг сказати, що Сашко у важкому стані і що він несе його у Будинок Профспілок. Пізніше на місце подій прибули лікарі і відвезли смертельно пораненого до міської лікарні № 17, куди прибули його мама і сестра. Деякий час медики боролися за життя Сашка, але після операції пояснили рідним, що його поранення несумісне з життям і врятувати його було неможливо...
Мама Сашка згадує яскравий епізод у час його роботи над дипломом у січні 2014 року, коли він замість наукової праці несподівано почав ліпити фігуру звіра. На зауваження відповів — звір є алегорією на український народ: «Він має осмислений погляд і вже вислизає із своєї шкури страху. Усвідомлює себе, розуміє свою силу і готується зробити останній ривок — щоби підвестися, встати». На запитання мами, чи є у цього звіра можливість і час, щоб встати, відповів: «Якщо і є, то дуже мало. Але він теж це розуміє. Бо цей звір живе у кожному з нас». (Записано зі слів сестри). Наразі ця незакінчена скульптура зберігається у мами загиблого.
Рівно через день після загибелі Олександр Плеханов мав отримати диплом бакалавра. Йому було 22 роки.
28 листопада 2014 року у Київському національному університеті будівництва і архітектури відбулася церемонія відкриття Меморіалу Герою Небесної Сотні, студенту архітектурного факультету Олександру Плеханову.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: Ірина Лівобережна