Все частіше у вічі вдивляється ніченька зо́лена.
До пів сотні рокі́в наближаюся – звісно, що ста́рію.
Не збираю опалого листя заради гербарію,
Бо в мертвецькій красі не знаходжу ефекту знеболення.
В океані подій світ не чує космічного плескоту.
Ясува́ти* про зоряне сяйво є справою марною,
Де затягує небо над світом пекельною хмарою.
Кругогля́ду не ширить гасниця у темряві Всесвіту.
Все віджиле позаду в пройдешньому часі зісталося.
Зотлівають поде́нки* відцвілого в діжці свідомості.
У доцільності дій майбуття набуває вагомості.
Сьогодення гартує навсправжки – так, ніби зі ста́лі я.
23.01.2024
*Ясува́ти - пояснювати, тлумачити
*Поде́нки - залишки на дні
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Олена Студникова