Так тихо.. Темінь.. Ніч колише
Безсоння тускле в сповитку,
Промінчик з вікон ледве дише,
Клубком скрутившись у кутку.
Голосить навзрид сіра тиша,
У скронях вибиває такт,
І не піде, і не полишить,
Заключний ще не грає акт.
Думки роями все міцніше
Літають із кутка в куток,
Заглибившись в віконну нішу,
Летять у небо до зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Ольга Калина