Я не пишаюсь тим, що я учитель,
і гордості у серці не ношу,
хоч мушу не один рік із цим жити
і школу кидати (поки що) не спішу.
Не дивлячись на всі мої старання
і прагнення до кращого в житті,
я неоднораз зазнавав розчарування,
хоч плани й були вірними меті.
На жаль, не все задумане вдавалось,
часто бажання обривав дзвінок,
і не всі учні добросовісно навчались,
коли у школі починавсь урок.
Я не пишаюся тим, що учитель
мусить терпіти й слухати усіх
тих, хто зумів краще за нього жити,
в кого зарплата наша викликає сміх.
Я знаю, що людей більше хороших,
й завжди порядність буде у ціні,
адже не все в житті купується за гроші,
і совість людська ніби на війні.
Проте пишаюсь я не тим, що вчитель,
хоча приємно, коли учні впізнають,
а тим, що кожний сільський житель
мене при зустрічі всі вітають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2024
автор: Павло Коваленко