А й справді, все мине колись:
Слова, надії і тривоги.
Пройде життя, як падолист,
Проклавши шлях, мабуть, до Бога.
Ці таємничі ночі й дні
Свої втрачатимуть хвилини.
І в пам'ять ляжуть осяйні,
Тужливим кличем журавлиним.
Кохати прагну я життя
Й кричати світові неспинно:
Спинись на мить, мене отям!
Ціную кожну цю хвилину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2024
автор: Незламна