Край села хатина, в ній ненька й доня,
Та обходять хлопці, не красна доля,
У дівки є хлопець, трішки молодший,
Він їй до вподоби, каже хороший,
А мати що раз, свою думку має,
Як тільки він прийде, вже проводжає,
Тож нині у змові з дядьком Іваном,
Чи розум її покрився туманом?
-Ото ж приходь сватать, доня гарненька,
Із личка й доволі тілом пишненька.
*
Жіноче свято… йшов Іван до Галі,
У руці квіти, ніс букет конвалій,
Хоч шкода гроші, але ж що робити,
Та, якось треба ж душу їй здобрити,
Щоб не бачила, що одяг не модний,
Та, як завжди прийде, як вовк голодний,
І до запрошення за стіл, скуштує,
Що є на кухні, тут, як лис смакує.
*
Сьогодні вдачу мав, дівці всміхався,
Щойно при тещі в коханні зізнався,
На шиї синю, тормошив краватку,
Сказавши сфоткав, - Це буде на згадку.
Хоч червоніла, Галя, мов троянда,
Але ж вона не була, дійству рада,
Вчудив, він старший на років п’ятнадцять,
Чомусь зізнатись. їй надто боявся.
*
Думки за маму - Їй точно згодиться
Вона ж, поглянуть, модна молодиця,
Чому й насправді не повеселиться?
У платах мізку справжній переполох,
Напоїть треба, спати вкладу обох,
Й уявить страшно, що ж то буде вранці,
Від дум на щічках, аж пашать рум’янці,
Мені каблучку,добре що не приніс,
Гадаю можна поводити за ніс.
За плату тещі, є шампанське, пиво,
Добре набрались, нині це ж не диво,
Три літри пива і дві шампанського,
Іван хиливсь, кричав гучно, -О - го-го,
Погано знаєш, зятя рідненького,
Першої ж ночі, я фундамент вкладу,
Не бійся, хоч гнусь, пам’ятай, не впаду!
*
А вже за віконцем, Євген чекає,
Про Галюсин план, від давненько знає,
Метушня по хаті, ледь доволокли,
Геть сп’янілу маму… матюки пливли.
Очі , хоч й закриті в дядька Івана,
Та із уст слова,- Лиш мною кохана,
Матуся вже й рада, що тіла торкавсь,
Іван сполошився, як кліщ присмоктавсь.
*
Молоді всміхались, у руках стрічка,
Та й пішли гуляти, манила річка,
У одному ритмі б’ються сердечка,
Освітила стежку зоряна нічка.
Їх кохання чисте, свята водиця,
Як додому йшли, щасливії лиця,
Що на них чекає, не переймались,
У обіймах ніжних чуття ховали.
*
Вже погодний ранок, мати спитала,
-Доню, де та з ким всю нічку гасала?
-Ви вдвох за столом, задрімали мило,
Що ж робить пішла освіжити тіло.
-Зізнавайся хто, тебе добре пригрів,
Чи можливо чурка образить хотів?
Той сусід давно позирає сюди,
Хай Господь відводить сім’ю від біди.
-Все нормальом, не переймайсь мамо
Не влаштовуй ти, хоч сьогодні драми.
*
У вікно місяць, світить, засріблився,
Западло чорне, - жінца,- Щоб сказився,
Ой що ж накоїли, ми Іване вдвох?!
У руках трима, мисочку, ох та й ох,
-От чи отравилась, біда не знать чим?
-Мам, тепер дядько, оцей матиме чин.
Всміхалась Галя,- Ну хай буде і так,
-Ця роль підходить, най вітчим все ж козак,
Ой, ми ж матусю, як артисти в кіно,
Бо зазвичай, життя не гра в доміно.
*
По селу розмови, кого ж сватав Іван?
Вдачу мав, хоч голову накрив злий дурман.
*
Не завжди бувають влучні інтрижки,
Хто знає чиї й які ляжуть фішки.
15.01.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2024
автор: Ніна Незламна