Франческо Петрарка Сонет CCLXXII. Життя біжить вперед неспинно

Життя  біжить  вперед  неспинно  щогодини,
після  величних  днів  незмінна  ява  смерті,
і  давні  справи  і  сучасні  круговерті  
з  майбутніми  не  припиняють  війни;  

надії  й  спомини  лишаються  сумними,
чи  зараз,  чи  колись,  вони  завжди  нестерпні,
і  жаль  мені  себе,  і  хочеться  все  стерти,
і  хай  душа  моя  нарешті  відпочине.

Вертаються  до  мене  спогади  солодкі,
їх  чаром  довго  серце  смутнеє  втішалось,
я  бачу,  як  пливу,  та  буря  заважає;

я  бачу  долі  порт,  і  поламались  щогли,
знесилів  штурман  мій,  і  розідертий  парус,  
і  згасла  провідна  зоря,  і  не  сіяє.


[i]Вірш,  написаний  після  смерті  Лаури.  Її  смерть  змусила  відчути  швидкоплинність  життя  і  почути  позаду  поступ  смерті.  Не  втішають  спогади  про  минуле,  немає  надії  на  майбутнє  -  все  навколо  руїна  і  буря.  Згасла  провідна  зоря,  залишився  біль  і  бажання  померти.[/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-qrheNJqN38[/youtube]  

[b]FRANCISCI  PETRARCHE  FRAGMENTA  CCLXXII.  La  vita  fugge,  e  non  s'arresta  un  ora[/b]
La  vita  fugge  e  non  s'  arresta  un'  ora
e  la  morte  vien  dietro  a  gran  giornate
e  le  cose  presenti  e  le  passate
mi  danno  guerra,  e  le  future  ancora;

e  'l  rimembrare  e  l'  aspettar  m'  accora
or  quinci  or  quindi,  sí  che  'n  veritate,
se  non  ch'  i'  ò  di  me  stesso  pietate
i'  sarei  già  di  questi  pensier'  fora.

Tornami  avanti  s'  alcun  dolce  mai
ebbe  'l  cor  tristo;  e  poi  da  l'  altra  parte
veggio  al  mio  navigar  turbati  i  venti;

veggio  fortuna  in  porto,  e  stanco  omai
il  mio  nocchier,  e  rotte  arbore  e  sarte,
e  i  lumi  bei  che  mirar  soglio,  spenti.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Зоя Бідило