Дріт, необережність і сталося несщастя...
Струм вдарив дівчину. Смерть була миттєвою.
Вже минуло чверть години. Не дише Настя.
Та лікарня спогадом пече всіх життєво.
Скільки чути слів хороших без затихання.
У той день ішла боротьба за людське життя.
Дівчині підримують штучне дихання.
...Не допустять її в сад вічного небуття!
Ось оголюють "ділянку"... Працює хірург.
Він бере до рук нерухоме, тихе серце,
Робить масаж: стиснення, розширення... Вдруге -
Стиснення, розширення... Все робить не вперше.
Так минає хвилина... Смерть не відступає.
...Пройшло більш години - лікарі не здаються
Серце через декілька хвилин оживає...
Факт торкнувся життя. Знанню всі віддаються.
Cor - скорочуватись ритмічно, чомусь не стало.
М'яз серцевий починає стріпуватися...
Небезпечно, коли його так "калатає".
Лікар - хірург " від Бога". Йде час рятування...
Електричний дефібрілятор - ось допомога.
І померла дівчина вже робить перший вдих...
З органами зв'язок відновлений, їй-богу!
Молоде тіло живе! Радіє людина...
Світло і любов палять ширми в невідомість.
На Землі танцюють вічний вальс життя і смерть.
Час початку - безсмертя роду є свідомість...
Головне - відчути щастя всіх живих без жертв!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Маг Грінчук