Обмежені люди
стрічаються всюди,
все, що вони мають,
свою хату скраю.
Обмежені люди
живуть скрізь і всюди,
і в селі, й в місті
в квартирі тісній.
Обмежені люди
дивитись не будуть –
що далі від носа,
то дивляться скоса.
Обмежені люди
ніби маруди –
завжди невільні
все роблять повільно.
Обмежені люди
скрізь і всіх судять,
праві у всьому
й навіть в святому.
Обмежені люди
стрічаються всюди,
відразу впізнаєм,
коли їх стрічаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: Павло Коваленко