Я торкнулась думками руки
І відчула себе ще дитям,
Як же швидко злетіли роки,
А я ще не пізнала життя.
Милий дотик, дитинства порив,
Гріє душу, а згодом щемить,
Край найкращий у розквіті сил
Повернутися серцю велить.
Стільки літ, стільки весен пройшло
Та все лину в чарівні місця,
Посміхається щастям чоло
Де так дихає рідна земля.
Ніжний подих і все наяву,
Заколихує тихо мене,
Я цим дихаю, мрію, живу,
Бо в нім бачу найкраще земне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик