Від болю й смутку серце в грудях в'яне,
Останній шлях до рідного порога,
Ну, як же так, наш Воїне Руслане,
Чом квітами простелена дорога?
Так донечки чекали вдома тата,
Свята Різдв'яні тихо промайнули,
В Раю за тебе так молилась мати
Молитву не обірвуть вражі кулі...
Дружину не обіймуть твої руки,
І не погладиш голови дівчаткам,
Навіки стала поміж вас розлука,
Та ти найкращий чоловік і татко.
Сумує двір і хата без солдата,
Сніги в саду як сльози замерзають,
Село й родину горе обіймає,
І ран від втрати в серці так багато.
Ти, Воїне, ідеш служити в небо,
Тримай його над нами як молитву,
Ми пам'ять збережемо всі про тебе
Бо ти пішов Героєм з поля битви.
ГАЛИНА ГРИЦИНА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: синяк