Не плавав я за океани,
Пустелі й джунглі не минав,
Та чую духом полум’яним:
Така на світі ти одна.
Вважалось вигаданим пекло,
І рай довіри не вселяв,
Допоки серце не поблекло,
В тобі пізнавши їх уяв.
Зіниць дівочих вколо мене
Щодня нуртуються рої,
Одначе проливнем шаленим
Сповна проймають лиш твої.
Пусти в ромашкові обійми
На краплю стлумити журбу.
Про вічність зоряну помріймо,
У даль вглядаючись рябу...
Дозволь торкнутися очима
Твоїх молочно-ніжних пліч –
На втіхи тлінні незлічимі
Я чхав погордо вусебіч.
І хоч не був за океаном,
З явою вщент не поладнав,
Та певен духом полум’яним:
Така на світі ти одна.
[i]22.ХІІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Прозектор