Вигорів і вицвів чорний оксамит неба серпанку,
І випалюючи понурість
і біль від туманно - сірого, жовтого, зеленого неба
Все встигло - навіть вилитися у кров
І в завороденості погляду здивованого,
У синяві спокою тихою чергою пропливала процесія
з полинялою хмарою
Прямо над дзеркальною водою…
І воно непомітно і незрозуміло коли і звідки,
То підкрався світанок…
Чорний оксамит неба перетворюючись сплітаються
І на білий неба…
При цьому розплитаючись по кутках,
У небі синьому запалюють хмари,
Я змішаю акварель, і запам’ятаю назавжди
фарби ніжного світанку…заспокоївшись
І, чисте небо серпанку, лише трохи підсинене,
При цьому зімкнулося з водою,
А над водою вітер жене рясні линяючі череда хмар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: NaTa Ly