Цінуй ту мить, в якій щасливий,
вона - зникає;
як вранішній туман,
у променях грайливих сонця, -
розтає...
На денці пам'яті своєї,
або нетлінної душі
поставить час СВОЮ печать
і двері стулить за собою.
Полином-гіркотою,
смаком вишні незрілої
стане спокій,
якого так прагнув.
Ні тебе, ні другого
не засмутить нехай
путь величний Природи,
який не збагнуть.
Її непізнанную суть,
від нас,
за скількома засувами - замками
ховає ЧАС ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2023
автор: NikitTa