Як ходила доленька
По м’якій ріллі,
То кріпнули ніженьки
Ще зовсім малі.
Кріпніть, кріпніть ніженьки
Шептала земля…
Це ж Ваша країна -
Луги і поля !
Це ж Ваші простори,
Від Карпат до моря -
Набирайтесь ніженьки
Сили та здоров’я !
Міцні стали ніжки,
Розквітала доля -
Яструбом на землю
Впало лихе горе..
У важку годину -
Каменем рілля…
Не квітує – стогне
І горить земля !
Доля похитнулася -
Всюди бомби – жах !
Та стоїть незламно
На твердих ногах!
Не топтати землю,
Яка силу дала -
Підняла на ноги
І загартувала!
Кожен хай подумає,
Що він утрачає
Перш, ніж говорити, -
Моя хата скраю...
Така наша доля:
Землю захищати -
Вона нас ростила,
Як рідная мати ! В. Ф.-14.11. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Веселенька Дачниця