Комусь - вогнів, тобі - аби ріка,
щоб доплисти до берега розради,
де ані цятки прикрого стібка,
де ані кУлка тихої неправди.
Тобі б - човна без жИлавих боків,
без темних плям незлІчених вибоїн,
аби твої жалі вогнетривкі
не заходились від розпуки воєм.
І хай собі жадає хтось жарин -
отих, що вглиб, як блискавка, наскрІзно,
тобі ж - лишень оцей спасенний плин
рікою віри, поки ще не пізно
Зносити руки відчаїв густих
понад смереки, виструнчені вітром,
зрікаючись, зрікаючись отих,
котрі себе зреклися перед світом.
І хай не зрадить це тонке весло
в твоїх руках, чи то в правиці Бога...
Допоки виром знову не знесло,
пливи, пливи, небого...
10.12.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Леся Геник