А Ваші очі - як зимове небо
У загадково-сніжній поволоці,
Вони іскряться полум’ям емоцій:
Ми на містку між напівсонних стебел.
В ялинах – снігурі рум’янощокі
Щось гомонять в осяйному безмежжі.
Радіємо красі із Вами теж ми,
Студений час залив холодний спокій.
Тамує сніг печаль і давні рани,
Невинність слів застигла у повітрі.
У вимірі ми іншім? Чи безвітря
Дало відчути, міст оцей – в нірвану?
Серця, неначе із орбіт зіскочать:
Усе було: розлуки, болі, втрати…
Дозволив міст казковий відшукати
Найбільш коштовне: незабутні очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2023
автор: Білоозерянська Чайка