Коли тебе довго нема в мережі,
Я опиняюся десь на межі
Реальності, молитв і краху.
І балансу між вірою і прірвою жаху.
Дихаю. Але не повітря наповнює груди,
А трохи надії і безліч страху-отрути.
Молюся. Щосили молюся. Гоню страх.
Благаю, і вірю! Але знову жах...
Так важко триматись, тягнути себе,
Як довго немає в мережі тебе...
Я вірю, я знаю, що Всесвіт все зможе.
І все буде добре - любов переможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2023
автор: Щукіна (Гордієнко) Ірина