Коли я листя скинула із крон,
Сніги сповили у м'якеньку вату,
Так захотілось до весни проспати
Без галасу нав'язливих ворон.
Душі бажалось вимріяних див,
Струмків дзюрчання співом під корінням,
Щоб відгула хурделиця осіння,
І теплий дощ із райдуги полив.
Та день довкола – вкутаний до брів,
І навіть кущ калиновий зажурний
Щось вітерцю нашіптує бравурно,
А ялівець – морозом посивів.
Терпіння би набратися, щоб жить
У спогляданні чорно-білих істин,
Щоб дочекатись митей добровісних
І розпустити довгождану цвіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2023
автор: Оксана Дністран