Podavalenko Valerii: Добрий день!
Гарний вірш. А як Ви ставитесь до варіанту
...швидко рідшають крони... або \"стрімко\" та ...димній золі.., або інші якісь варіанти на Ваш розсуд, щоб не було повторювання займенника \"їхній\"
Podavalenko Valerii: Добрий день!
Візьму на себе сміливість запропонувати Вам дещо врівноважити наголоси у Вашому чудовому вірші. Як Вам такі варіанти?
Podavalenko Valerii: Неймовірно вдячний Вам за такі слушні поради. Вірш писався в той час, коли за вікном хурделило, тобто "з натури".
Задумка була така, щоб у всіх використаних словах була літера "Х". Завдяки Вам відкрилися очі. Не помічав, що так багато "схованок".
Не триватиме це вічно,
Знаємо, що все мине (І ми заєм все мине)
В час коли всі страхи зникнуть (Коли всі страхи зникнуть)
Не зникають тіні ще,
І коли не стане винних,
Покохаєш ти мене (То полюбиш ти мене)
Навіть якось серед ночі (І навіть серед ночі)
Ми свій шлях ще віднайдем (Ми шлях свій віднайдем)
Бо ніщо не буде вічним, (Ніщо не буде вічним)
Під листопадовим дощем.
Podavalenko Valerii: Дуже чуттєво! Зазвичай у віршах про осінь з нею прощаються, а у Вашому вірші в зиму вимушені уходити Ви. І це так і є. Бо кожна пора року на своєму місці і тільки ми з плином часу переміщуємося з однієї пори року в іншу і це не залежить від нашого бажання.
З повагою, Валерій
04.11.2023 - 07:01
Дякую, навіть не задумувався про такий кут погляду. Аж самому стало цікаво. Просто пишеться на різних відчуттях тонкощів пори року. Про осінь написано багато і ще багато напишеться.
Podavalenko Valerii: Насолодився осінніми барвами Вашого вірша і знов відшукав нове для себе слово - Цинамон. Не знав, що кориця має такий синонім. Дякую!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
