Lesley: нікалай, що ви робите на українському сайті, коли у вас всі вірші — російською мовою, і на російську ж тематику? сієте разумноє, доброє, вєчноє, чи що?
жартую — не бійтеся. та запам\'ятайте: хто вдивляється в прірву, той у неї ж і закоханий. покайтеся публічно, і буде вам підсрачник
Lesley: де війна? автор розтлумачує для тих, хто в танку: "в містах, роздоллі, — та й на фронті". але звідки потреба такої деталізації, автор не знає.
зяблик щебече, але пташки не бринять. а якщо пташки та вітри, це не дует, адже дуетом значить удвох;
про ракети, гради та снаряди: вказівка на те, звідки вони вторять — "з-під хмар" — вказує на те, що спостерігач (автор) перебуває десь над хмарами;
"невпинно, мов у мреві" — це десь те саме, що "завзято, мов в тумані" — шизофренійний нонсенс;
в останньому стовпчику: аж дві дихотомії зводяться до простого, звичного й зрозумілого образу стежі до світла через хащі. а втім, не дуже й зрозумілого, бо через хащі стежа веде зазвичай до узлісся, а там — і до широкого поля. римляни казали "через терни до зірок", але то — не ті терни, бо в цьому вірші під цим словом маються на увазі терени, тобто території
Lesley: нічого собі вимога. втім, розумію, адже переклад — справді гарний. я на нього цілу годину витратила. оригінал проти нього — як стара дірява недолугість. — визнайте це, і не робіть собі кумирів з русского непотребу
Lesley: воїстину воскрес! просто переглядаю коментарі, й дивлюся, чи немає десь якихось непорозумінь. нагадаю ще й втретє: один з моїх профілів досі красується у вас в білому списку. а так — запитань до вас не маю
Lesley: чому ж не смішити? вам треба більше сміятися. ось я, наприклад, завжди сміюся, коли бачу ваш білий список. ви не зрозуміли? один з моїх профілів займає там якесь своє почесне місце, а ось цвітаєвої там немає — отже, моє скакання з наголосами, якщо воно справді десь є, не так вже вас і обурює
Lesley: не дякуйте, бо ви не зрозуміли. "давай", "давайте" як заклик з'явилося в російському лексиконі лиш якесь століття тому: після вжср, здогадно. а до того воно, це слово, побутувало в специфічному лексиконі революційних матросів. тут цілком виразна конотація брутального примусу. я думаю, тонка душа поетеси на таку вимогу зобов'язана якщо не зомліти, то бодай скривитися. а тут, як бачимо, вона сама цю лексику активно застосовує, лиш з конотацією "ви лиш
послухайте, яка мені думка сяйнула"
Lesley: не до цього вірша, а до наступного: курйозне. що за мармура? що за підіймая? що за \"білью\"?
що за рими? мене-мені, живу-пишу, уяви-появи, строфах-катастрофах.
а \"гостріша за сотню мечей\" — як ви це уявляєте? чи й справді тисяча мечів гостріша за сотню? не \"мечей\", звісно.
\"не міг прохрепіти\" — ну, не міг прохрепіти, спробував би проспівати. ну що за талант! загнута сторінка. страшне.
а цього читати?
Lesley: мудро, п.миколо! ну, ви — капець який молодець: так описати картинку словами до снаги лише інвалідові на коліщатах; а ви, як бачиться, вже й цей рівень подолали.
є тут ще один такий інвалід, варварич — викличте його на романтичну дуель, а я вболіватиму за обох
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
