Чому мовчиш? Благаю, не мовчи!
Твоє мовчання дихає печаллю
І холодом колючим, смертю навіть
Недавніх мрій, ще свіжих, молодих.
Чому ховаєш погляд свій під стіл?
Недавно в ньому сяяла надія,
Шалена пристрасть полум'ям горіла...
А зараз що? Чи хтось так захотів?..
А, може, осінь? Промінь з-поміж хмар
Не в змозі звеселити жовте листя,
Як і тебе. Не пізно ж - схаменися!
Не вбий себе, натхнення, щастя й дар!
Не раз зійде ще сонце навесні,
Теплом зігріє виснажене тіло.
Почуєш ти, як жвавим булькотінням
Уламки льоду тануть у душі.
Та вибір твій.
Як хочеш, то мовчи...
20.09.2022
На жаль, буває дуже важко відкрити те, що тягарем лежить на серці. Якби ж ми вміли читати думки - з дозволу іншої людини, звісно.
Хельґі Йогансен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З одного боку так. З іншого, якщо людина б дозволила прочитати свої думки, то так само була б готова і розповісти про свої переживання. А ще, як не парадоксально, у мовчанні часом буває дуже багато крику.
З повагою
На мій погляд, готовність поділитися своїми емоціями/проблемами та здатність описати їх словами не завжди співпадають. Але це залежить від людини і від проблеми.
Хельґі Йогансен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хельґі, дуже сподобався вірш! Написаний майстерно! Мені дуже сподобалися рими. Вони цікаві! Цікава свівзвучність! Дякую Вам і бажаю подальшого натхнення!
Хельґі Йогансен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Рими трохи неточні, а більше ніяких особливостей я в них не бачу
Радий візиту