|
("Злетівши у Небо, Ра-Ату́м* 82 продовжував
т в о р и т и світ, бо сотворене було ще не все.
Він промовив таємне:
-- Упокоється Поле Велике!
І вийшли Поля Упокою -- Загробнеє Царство.
-- І будуть для мене рости очерети між трав соковитих! -- і вийшли Поля Очерету.*83
-- Сотворю я тутечки речі для піль всеможливі,
-- і с у м е р к и вийшли.
-- Хай змії і всі вороги споглядають творіння, бо хоч я віддаляюсь невпинно, усе ж в о з с і я ю над ними".
(Фрагмент ієрогліфів "Книги Корови")*84
"Поля Іалу" з видом Нічного Нілу, оточені "З а х і д н и м" гірським краєвидом.
Ось перший Нільський "п о р і г" -- Ворота в Дуа́т*85 -- у фіолетово-голубо-рожевих сумерках. Тут зійшлися дві барки (денна і нічна) Ра - Атума. Денна -- осяяна жовтогарячими відтінками с о н ц я в з е н і т і, нічна, відповідно, пригашена багряним відсвітом З а х о д у.
На З а х і д н і й стороні барку Ра виглядає о д в і ч н а С т о р о ж а
Д у а т у, сотворена ним же: бог Розуму - Сіа, Гірські Павіани; персоніфіковані Уреї - Сонячні Ока та Змії, за йменнями "Сторож Пустелі", "Той, хто світить для Ра", "Той, чиє Око спалює ..."*86
Під урочисті піснеспіви Гірських Павіанів, Ра - Атум покидає барку денного Нілу - "Мандже́т" і переходить у барку Нілу нічного - "Месекте́т". Вона вестиме Ра - Атума "Полями Іалу").
Хор Гірських павіанів:
"Хвала тобі, боже богів, Ра - Атуме,
що нас сотворив ти.
Вітаєм тебе у Ладді Віковічній,
зі світла у тінь приходящій.
Кинь Око своє на пустелю,*87
дихни -- й відгукнеться!
До тебе прилинуть усі,
чиє тіло в пеле́нах".*88
(На цей раз спів набуває особливого звучання. У Ладді Вічності поруч Ра перепливла в Нічний Ніл і душа "Ка" фараона Хуфу. Перепливла, аби відкрилися для неї запашні та затишні "Поля Іалу", а душа "Ка" поєдналася з душею "Ба".
Але попереду -- грізна і невмолима С т о р о ж а Д у а т у та єдиносправедливий Суд Озіріса.)
Бог Розуму-Сі́а
(до змієголового "Сторожа Пустелі"):
-- "О, Стороже грізний Пустелі,
отверзни своє Царство для Ра,
відкрий Ворота свої,
пребуваючому на Г о р и з о н т і".
"Сторож Пустелі" ("відкриває" Ворота Дуату).
(Барка "Месекте́т" минає "поріг" і пливе уздовж полів бога урожаю Не́прі та його дружини Непі́т. Божественна пара на відстані вітає прибульців. Тіло Непрі увито пшеничним колоссям, він годує померлих в Дуаті. Його епітет -- "Той, хто живе після смерті".
Із пшеничних піль бога Непрі виходять до Нічної Ладді мумії померлих єгиптян, і Ра - Атум посилає їм ж и в о т в о р я щ е с я є в о своїх променів. Серед мумій померлих -- "Ка" фараонів Нармера, Мини, Джера, Уаджи, Аджиба, Семерхета, Каа, Ранеба, Сенда, Джосера, Сехемхета та Снофру.*89 Померлі насолоджуються присутністю Сонця, осяяні, о т в е р з а ю т ь
у с т а м и).*90
Хор "Ка" померлих фараонів:
"Слава тобі, Ра - Ату́ме, восходим до тебе,
клонімося низько тобі у колоссях Дуа́ту.
Утішені серцем, у час, як тебе споглядаєм.
Нам очі -- відкрили небачене, з серця уста
промовляють.
Тобі, Ра - Ату́ме, возносим молитву успення.
Почуй упокоєних в тінях, повергни печалі.
Діткни наші лиця, нехай опроміниться врода,
Насититься світлом -- бо далі пітьма сновидіння,
Допоки, Промінний, ти знову до нас не прибудеш".
Ра - Атум (до "Ка" померлих фараонів):
"Утіштеся, сильні, в жертовних молитвах
у с п і н н я !
Узлийте, блаженні, питво у Ріку
Подаяння !
Не будуть погублені душі, де Рен, там і Ша́і.*91
Підносини ваші в Дуаті прийму і примножу.
Воістину знаю, Поля вам належать по праву,
Бо хто ж би мені допоміг у борні із Апо́пом,
Що з ним я опівночі в Царстві Підземнім
в о ю ю ..."*92
(Барка "Месекте́т" з Ра - Атумом і "Ка" фараона Хуфу підпливає до Воріт "Владики Часу - Озіріса". Їх охороняє с т о р о ж а: "Правдивий Серцем" і "Сокровенний Серцем", а також два У р е ї - б л и з н ю к и з іменами
"Той, хто світить для Ра").
Сторожа та Уреї-близнюки
(закликають Ра-Атума):
Прийди до нас, Боже Великий,
у тайни входящий!
Ти перший -- н а Г о р и з о н т і --
скажи заклинання,
Подумай уголос -- і двері таємні
п р о ч и н и ш !
Бог Розуму-Сіа
(до Сторожі Воріт "Владики Часу"):
Це Ра - Атум і його Ка!
(вказуючи на "Ка" фараона Хуфу):
Це фараон Ху́фу і його Ка!
Ра - Атум(проголошує заклинання):
Х а й с п о г л я д а є п р и с у т н і с т ь
О з і р і с а м і с я ч н и й "А х"! *93
(Сторожа "прочиняє" Ворота "Владики Часу". За Ворітьми в ореолі сліпучого м і с я ч н о г о с я й в а персонажі "Таємного Суду Озіріса"*94 у Великій Залі "Чертозі Двох істин *95 на чолі з Озірісом і богинею Істини -- Маа́т.
У руках Маа́т несхибна, правомірна Вага Істини.*96 Голови всіх Суддів Великої і Малої Еннеа́ди прикрашає "перо Маат" -- перо Істини).
Хор богів -- Суддів:
Хто ти? Промов імена, назовися ...
"Ка" фараона Хуфу:
"Я нижній росток від папіруса.
Той, хто в своїй Оливі.
Я -- Хуфу.
Хор богів -- Суддів:
А звідки прибув ти?
"Ка" фараона Хуфу:
... Прибув я із міста,
де Птах у верхах пребуває,
воно від Оливи на пів-ніч *97 ...
... Я чистий, я чистий, я чистий!
Моя чистота -- перед вами ...
Хор богів -- Суддів:
Кому возвістити її?
"Ка" фараона Хуфу:
... Тому, в Кого стелі -- з вогню,
Чиї стіни -- зі змій живих,
під ногами у Кого -- вода тече ...
Хор богів -- Суддів:
Хто це?
"Ка" фараона Хуфу:
Озіріс, в устах Ра - Атума!
Той, Чиї Ока - Уреї, Владика Двох Істин!
(безпосередньо до Озіріса)
Я знаю Тебе і наймення богів Еннеа́ди,
я прибув до Таємної Зали на зустріч з Тобою,
я приніс тобі Істину двічі, і серце - на Вагах -
подаруй мені "Ба", схорони, пропусти мене далі,
у гріхах -- сповідаюся, починаючи словом
"я ч и с т и й"!*98
... Я не притісняв ближніх!
(Вага Істини перехиляється в бік "пера Істини", що свідчить
про гріховність Хуфу).*99
Богиня Істини -- Маат:
Маат важить більше!
"Ка" фараона Хуфу:
... Я не грабував бідних!
(Вага Істини перехиляється вдруге в бік "пера Істини", що знову потверджує гріховність Хуфу).
Богиня Істини -- Маат:
Маат важить більше!
"Ка" фараона Хуфу:
... Я не чинив несправедливості супроти людей!
(Вага Істини втретє перехиляється в бік "пера Істини", що остаточно переконує Суд у гріховності Хуфу).
Озіріс (проголошує Істину):
М а а т в а ж и т ь б і л ь ш е !
(Таємну Залу -- "Чертог Двох Істин" стрясають підземні двигтіння. Панорама світла у Залі щоразу міниться: то спалахує болісним, ріжучим, неймовірно яскравим блиском, то майже зовсім пригасає. Врешті западає суцільна темрява. Наближається п і в н і ч. Час боротьби з Апопом).
Голос бога Розуму-Сіа(з темряви):
Озовися, Володарю Жаху, чиї стіни - високі!
Твоє ймення -- зловісне, а дія одна --
п о г у б и т и !
(Простір Дуату і Нічний Ніл наповнюється ч а д о м і п о к р и к о м голодної дикої у т р о б и. Це гігантський змій Апоп нагадав присутнім про себе. Мить -- і течія Нічного Нілу зникає у розчахнутій зловіщій пащі.
Всі сили світла, всі мешканці Дуату -- "Очеретяних піль Іалу" об'єднуються довкола Ра, супроти змія Апо́па. На устах в усіх -- м а г і я
б о ж е с т в е н н о г о з а к л и н а н н я. В руках богів - змієборців гостроконечні списи; близнюки Уреї - Ока Ра озброєні вбивчим світлом божественних променів; змій Мехен - Та впивається в тіло Апопа своїми отруйними сон-зубами).
Хор божественних сил Світла,
усіх мешканців Дуату:
"Повстань, Ра - Атуме, у святилищі своїм!
Сильний Ра --
слабкі вороги!
Високий Ра --
низькі вороги!
Живий Ра --
мертві вороги!
Ситий Ра --
голодні вороги!
Напоєний Ра --
спраглі вороги!
Вознісся Ра --
пали вороги!
Допоки є Ра --
не живе Апоп!
Згинь, Апоп!
Пропади, Апоп!"
(При словах м а г і ч н о г о з а к л и н а н н я, що смертельно ранить Апопа, нічна барка Ра - Атума "Месектет" запливає у т і л о г і г а н т с ь к о г о
з м і я і, пройшовши через його утробу, виходить до підніжжя С х і д н и х
г і р. Потім через печеру, що проглядається в одній з гір, Ладдя Вічності випливає н а н е б е с н и й г о р и з о н т. Розкриваються "Д в е р і Г о р и з о н т у", Ра переможно умивається і урочисто переходить у д е н н у Ладдю -- "Манджет").
Хор мешканців Дуату(проводжає Ладдю):
"Пали підлі під ножем бога Ра,
і змій ізригнув води Нілу!
Мир тобі, Володарю Життя,
пливи з миром ..."
(У хорі Мешканців Дуату не чути голосу душі "Ка" фараона Хуфу. Поля Упокою не для неї. Змій Апоп потягнув її у безодню, у нетрі під назвою
"А м д у а т".*100 Але про це мешканцям Дуату не відомо).
82 Ра - Атум -- до всіх його епітетів і ознак додається епітет "Досконалий".
Крім функції деміурга виступає як втілення вечірнього Сонця (Сонця на Заході). Поступово зливається з культом Ра. Зображався у вигляді людини і зооморфних іпостасях -- скарабея, змія, мавпи і іхневмона (мангуста). Священні тварини: іхневмон, чорний бик Мневіс і отруйна многоніжка Сепа.
83 Поля Очерету -- те ж, що і "Поля Іалу (Іару)". Це -- "оазис" в Дуаті, куди покійний потрапляє після оправдання на "Страшному" Суді Озіріса.
84 "Книга Корови" -- тексти, висічені в поховальних камерах гробівців фараонів Сеті І і Рамзеса ІІ (ХІХ династія). Їх умовно назвали "Книгою Корови", бо надписи супроводжувались зображеннями Небесної Корови.
85 Дуат -- те ж, що і "Поля Очерету". Проте місцезнаходження "Дуату" трактується по-різному. Потойбічний світ Додинастійного періоду уявлявся єгиптянам Зоряним Небом. У Древньому царстві -- він локалізувався у східній частині неба, де "воскресає" Сонце і фараон. Пізніше формується уявлення про підземний Дуат на західному горизонті, де ховається "померле" Сонце.
86 в описі "Дуату" або "Піль Очерету" використано автентичні тексти назви та імена міфології Стародавнього Єгипту, взяті з т.зв. "Книги Дня і Ночі", "Книги Воріт", "Книги про те, що в Дуаті" ("Амдуат") та інших.
87 вхід у Дуат асоціювався з уявленнях єгиптян із "мертвою зоною" -- пустелею на західному березі Нілу, яку переходять душі покійних, перед зустріччю з Озірісом.
88 Ідеться про обряд бальзамування і виготовлення мумій. "Я осяваю пустелю, я укриваю всіх, хто перебуває у ній. Я укриваю вас від тих, хто живе на землі. Я обволік у пелени тих, хто помер". (Ра-Атум про померлих, фрагмент автентичного тексту).
89 тут перечислюються імена померлих фараонів Додинастійного періоду
(до 3000р. до н.е.), Ранньодинастійного періоду (3000р. до н.е.- 2770р. до н.е., 2770р. до н.е. - 2640р. до н.е.) і Древнього Царства (2640р. до н.е - 2551р. до н.е.) до дат царювання фараона Хуфу (Хеопса).
90 обряд "отверзання уст" -- складова багатоступеневого поховального обряду Древнього Єгипту. Символізує візит бога-сина Гора до Озіріса і воскресіння великого бога після того, як Гор дає батькові проковтнути своє Око("Око Уаджет"). Жрець у масці сокола-Гора -- торкнеться "чудодійним" посохом уст обличчя, висіченого на дерев'яному саркофазі,і тим самим символічно дасть проковтнути покійному безсмертне "Око".Так до покійного повернеться життєва сила "Ба".
91 Шаі -- "Доля". Напочатку -- бог доброї долі, удачі і достатку, близький до
богині Рененутет. Пізніше, "доленосний" бог -- покровитель і хоронитель людини. Шаі і Рененутет пов'язані з культом Потойбіччя.
92 Північ -- час страшної щодобової сутички Ра з його віковічним ворогом, змієм Апопом. За єгипетським відліком часу, північ відповідала останній годині перед сходом Сонця. У цій кривавій битві довкола Ра об'єднується увесь "доброчесний" божественний пантеон Єгипту.
93 "ах" -- "сіяння". Імовірно, міфологія посмертної іпостасі людини "ах" пов'язана з богом Місяця "Аа́х" ("Аах" дослівно "Місяць"). "Ах" зображався у вигляді "чубатого" ібіса. Вірування і обряди, пов'язані з душею - "ах", практично не досліджені. В пізній період Місяць-"Аах" ототожнювався з Озірісом (Озіріс - Аах). Можливо, тут і криється таємниця мумії - "ах":покійний, подібно Озірісу", воскресає в Нічному
Небі при Світлі Місяця.
94 персонажами Таємного Суду Озіріса вважалися боги Великої та Малої Еннеа́д. Крім знайомої "Великої Дев'ятки" сюди ще входили Гор, Хатхор, Ху (Воля) і Сіа (Розум). До Малої Еннеади належали 42 боги міст і номів Єгипту.
95 "Великий Чертог Двох істин "(дослівно "обох Маат"). Назва пов'язана з тим, що померлий повинен був двічі доказати свою "правоту" -- перед Великою і Малою Еннеадами. Тому існують канонічні дві "Сповіді заперечення": одна - для Великої, друга - для Малої Еннеади.
96 "Вага Істини" -- незмінний атрибут Суду Озіріса, "Рука Правосуддя", що присутня в усіх міфологіях цивілізацій Стародавнього Світу."Зважування" серця покійного відбувалося так: на одну чашу клалося серце, на іншу - перо богині Маат. Якщо стрілка Ваг відхилялася, покійник вважався грішним. Якщо чаші Ваг були врівноважені, покійник вважався оправданим.
97 тут ідеться про міфологічне окреслення простору: північ Єгипту -- край
пустелі і Потойбіччя, південь Єгипту -- край олюднення і перебування живородних божих сил.
98 тут ідеться про т.зв. "Сповідь заперечення", що промовлялася з метою очищення перед Великою Еннеадою богів. Вона закінчувалася словами: "я чистий, я чистий, я чистий!"
99 "Вага Істини" на Суді Озіріса завжди була своєрідним "детектором брехні" і "карала" грішника втратою рівноваги обох чаш.
100 "Амдуат" -- місце для покарання грішних душ, протилежне "Дуатові".
Коли на Суді Озіріса, "серце" покійного виказувало свою гріховність, тіло покійного (його мумію) пожирало чудище Амт, і душа його була приречена на постійне поневіряння в Амдуаті, бо тепер крилата душа "Ба" не могла вселитися у мумійоване тіло "Сах". Ім'я-"рен" такого грішника щезало безслідно.
Далі буде: ВІЗІЯ VІ "КРИВАВИЙ НІЛ"
З авторського циклу [b>"Міфологія Стародавнього Сходу/уклала Ірина Вовк". - Львів:Логос,2013.
(Увійшло в двотомник "Сонцетони". Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016)
ID:
742379
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 17.07.2017 11:21:32
© дата внесення змiн: 17.07.2017 12:24:40
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Майстерно. 
