Знов розквітла вишня під вікном у нас,
Пеститься до скла рожевим цвітом.
Час, коли зустрілись, пригадавсь той час,
Наче обдало кохання вітром.
Ірочко, Іриночко моя,
Ластівко моя, моя кохана,
Пригорнись під співи солов’я,
Щоб не замовкав нам двом до рана.
Слухаємо завжди пісню солов’я,
Серце вторить музику барвисту,
Ти моя єдина, ти душа моя,
Я тобі з зірок сплету намисто.
Ірочко, Іриночко моя,
Ластівко моя, моя кохана,
Пригорнись під співи солов’я,
Щоб не замовкав нам двом до рана.
Пахне вишня медом в цей вечірній час,
І гудуть хрущі, неначе дзвони,
Хай природи музика нам дарує вальс,
А любов життя не охолоне!
Ірочко, Іриночко моя,
Ластівко моя, моя кохана,
Пригорнись під співи солов’я,
Щоб не замовкав нам двом до рана.
Оце потягло земляка на спомини 
