Вечір... Ні хмаринки
На вечірнім прузі...
Тихо дуб дрімає
На спочилім лузі.
А як сонце зайде
За межу планети –
Заведуть про вічність
Дум нічні кларнети.
Приспів:
Думи вечорові,
Думи – і ні слова,
Думи від кохання,
Думи від любові
До Вкраїни-неньки,
До святої мови...
Не дають заснути
Думи вечорові.
Думи про минуле,
Про все пережите,
Як – насупріч долі –
З болем, але жити.
Вечір... Вже хмаринки
На вечірнім прузі...
Ніч гойдає думи
На небеснім крузі.
_____________
На світлині - Лада Лузіна, письменниця,
журналіст, яка в інтернеті анонсувала
ненароком вірш "Спасибі тобі, Ладо" та
псевдонім автора (Олекса Удайко)...
... і мені кортить за вами своїм голосом невдалим... бо таки з моїх настроїв вони теж, оті думи-байстрята, від яких болем відзивається то роками, то століттями вашій - і моїй тепер - Україні...
то на відчутті заносив ім/я ваше до списку, щоб не загубилося, а тепер бачу вкотре - добра для душі знахідка ваша творчість
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!, Касьяне! А чому "і моїй тепер - Україні"? Хіба ми не однієї неньи діти?
Розібратись з думами я б хотіла, Боже,
Тому що так часто входить в нас вороже;
Мені б бути в світлі, щоб безпомилково
Жити на землі цій, нести людям Слово!
Може, хочу мати в житті забагато?
В серці є бажання - краще Тебе взнати,
Думи б стали святі, без спокус гріховних,
І була б у серці любов безумовна!
Є ще оті думи: як любити брата,
З-за якого, Боже, загорілась хата?..
Супроти не стану Твого повеління,
Попрошу для нього у Тебе спасіння.