Ніч із кокону білого віхоли
Намотала ниток. Ранок стріхами
Розірвав сиве прядиво холоду.
І крізь нього проміння, як золото,
Полилося тихенько на вишиті
Срібним шовком дерева. У тиші тій
Заяснілося. Втішено, весело
Заспівали птахи. Вітром чесана
Похилила верба закосичені
Жовті прутики. Сонцем засвічений
День зимовий родився під вітами,
У снігу, що палав самоцвітами.
Для ілюстрації використано картину
Д.Кустановича "Зимовий ранок"
http://levkonoe.livejournal.com/7467214.html
15.01.2013р.
Ах, гарно! Наче по льодових сходинках пройшла - така ритміка у вірша цікава.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дактильні суміжні рими, мабуть, створили такий незвичний ритм. А ще перенесення речень у наступний рядок...
Мабуть усе це в комплексі і створили незвичну ритміку.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну що ви, пане Віталію!
Ви напрочуд багато і талановито пишете. Ваші вірші різної тематики, багатогранні, від ліричних до іронічних. Це свідчить про неабиякий творчий потенціал!
Гарно! Мереживно, цікаві переноси думок з завершенням у наступному рядку! Справжня майстриня!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сергію!
Тішуся, що ти зауважив саме переноси речень і думок із стрічку в стрічку. Бо саме так хотілося написати. Хотілося спробувати освоїти саме таке написання віршів.